За свою професійну кар’єру мені безліч разів доводилось приймати участь у тестуванні спрямованому на поверхневу перевірку найважливіших фіч продукту ще до того, як проводитиметься більш ґрунтовне функціональне та нефункціональне тестування. Майже в кожному новому проекті цей тип тестування називали своїм окремим ім’ям. Різкий, як крик кажана, BAT (Build Acceptance Test) на німецькому проекті. М’якіший із фльором загадковості MAT (Minimal Acceptance Test) на французькому. Послідовний та справедливий BVT (Build Verification Test) на шведському. Стерильний та уважний Sanity Check на норвезькому. Незвично механічний POST (Power On Self Test) на проекті з купою залізяк. І нарешті Smoke Test, чомусь веселий але й ефективний, на голандському 🙂
Всі ці терміни на різних проектах виблискували новими гранями обгортки навколо одного й того самого поняття, навколо одного й того самого процесу, добре відомого нам з теорії саме як Smoke Testing. І всі ці роки я добре розумів, що не важливо, як клієнт називає цей тип тестування, важливо, щоб я сам розумів, що в кожному випадку ведеться саме про старий добрий Smoke.
Але тільки зараз у середині квітня 2020-го року в Києві – ми всі почали дійсно розуміти, що ж таке справжній Smoke…